Судовий спір з Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 серпня 2010 року

Справа № 2а-5514/10/1270

 

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача — юрист Небатов А.Є.

(довіреність від 30.12.2009 № 02-07/72-247)

від відповідача — головний державний податковий інспектор юридичного

відділу Клиновський Д.В.

(довіреність від 05.11.2009 № 23880/10/10-013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин»

до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання протиправними дій, зобов’язання утриматись від вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, в якому позивач просить:

— визнати протиправними дії відповідача щодо стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років, заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої пені, штрафних санкцій у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості;

— зобов’язати відповідача утриматися від вчинення дій, направлених на стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості пені та будь-яких інших штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на таке.

13 травня 2010 року відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» було отримано лист спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську № 8811/10/24-013, згідно якого позивачу пред’явлено незаконну вимогу щодо погашення суми податкового боргу, а саме заборгованості за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, яка досі обліковується за позивачем.

У вказаному листі відповідач вимагає від позивача здійснити звірку розрахунків з органом державного казначейства – Головним управлінням Державного казначейства України в Луганській області щодо фактичного розміру заборгованості за бюджетними позичками, надати документи щодо звіряння розрахунків (акти, довідки) до відповідача, відповідно до актів звіряння розрахунків перерахувати належну до сплати суми заборгованості на рахунки Головного управління Державного казначейства України в Луганській області.

Позивач звертає увагу суду, що зазначені дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача, оскільки в даному випадку безпідставно здійснюється облік заборгованості за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, оскільки відповідно до судових рішень, які набрали законної сили (постанови господарського суду Луганської області від 16 березня 2009 року, постанови Луганського апеляційного господарського суду від 04 червня 2009 року та постанови Вищого господарського суду України від 03 вересня 2009 року у справі № 18/19(10/128ад), позивачем у яких була спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську), заборгованість відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України відсутня. Ухвалою господарського суду Луганської області від 12 березня 2010 року роз’яснено, що відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 16 березня 2009 року по справі № 18/19(10/128ад) відкрите акціонерне товариство «Луганськмлин» не має заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державних контрактів 1995, 1996, 1997 років та заборгованості за фінансовою допомогою у загальній сумі 16469488,45 грн., тобто не має заборгованості, яка була предметом спору по справі № 18/19(10/128ад).

Проте, відповідачем, не зважаючи на наявні судові рішення, здійснюються заходи щодо примусового стягнення заборгованості за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за вказаними бюджетними позичками. Відповідач продовжує здійснювати дії, спрямовані на стягнення зазначеної «заборгованості», та умисно неправильно трактує обставини, які були встановлені вищезазначеними судовими рішеннями по справі № 18/19(10/128ад).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову від 28 липня 2010 року б/н, в яких у задоволенні позовних вимог відкритому акціонерному товариству «Луганськмлин» просить відмовити за необґрунтованістю (арк. справи 62-64). Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на таке.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську не здійснює облік сум заборгованості відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003. До спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську регулярно надходять подання щодо наявності сум заборгованості відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003, якими відповідача зобов’язують здійснити стягнення таких сум.

Також у запереченнях проти позову відповідач зазначив, що позивач в порушення норм статті 6, 11, 71, 104 Кодексу адміністративного судочинства України не навів жодного обґрунтування стосовно того, яким чином спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, виконуючи функції, покладені на неї Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», порушила його законні права та інтереси. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» та Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», на думку відповідача, виступає виключно в ролі органу стягнення, а отже не вчиняла жодних неправомірних дій відносно позивача, виконуючи повноваження, надані їй чинним законодавством.

У судовому засідання представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю за необґрунтованістю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти адміністративного позову від 28 липня 2010 року б/н.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, управління Державного казначейства у м. Луганську Головного управління Державного казначейства України у Луганській області в рамках Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та органами державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25 квітня 2002 року № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2002 року за № 436/6724, подало до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подання від 30 квітня 2010 року № 8, згідно якого за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» рахується заборгованість по бюджетній позичці за державними замовленнями 1995-1997 років (арк. справи 79-80).

Листом від 13 травня 2010 року за № 8811/10/24-015 спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську звернулась до відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» з проханням провести звірення розрахунків з Головним управлінням Державного казначейства України у Луганській області щодо фактичного розміру заборгованості за бюджетною позичкою, при наявності документів звірення розрахунків (акти, довідки) надати їх. Також в листі зазначено номери рахунків, на які відповідно до актів звірення розрахунків відповідач просить перерахувати належну до сплати суму (арк. справи 77-78).

Суд вважає, що надсилання відповідачем позивачу листа від 13 травня 2010 року за № 8811/10/24-015 не є діями податкового органу щодо стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років та заборгованість згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої пені, штрафних санкцій у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості.

Згідно із Законом України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» діями органу державної податкової служби, направленими на стягнення податкового боргу, є надсилання платнику податків податкових вимог (першої та другої), реєстрація податкової застави, продаж активів, що перебувають у податковій заставі, адміністративний арешт активів, звернення до суду з позовом про примусове стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що відповідачем жодних вищеперелічених дій відносно позивача з метою стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років, заборгованість згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої пені, штрафних санкцій у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості, не вчинялось.

Суд вважає за необхідне ще раз зазначити, що згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, суд вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень на майбутнє у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності/незаконності таких дій.

Щодо позовних вимог про зобов’язання відповідача утриматися від вчинення дій, направлених на стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років і заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості пені та будь-яких інших штрафних санкцій, суд зауважує таке.

Згідно із статтею 2 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до статті 21 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» у 2010 році органи державної податкової служби України визначені органами стягнення заборгованості суб’єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії. При цьому, відповідно до частини 2 статті 21 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Суд вважає, що зобов’язавши відповідача утриматись від вчинення дій, направлених на стягнення податкового боргу, що обліковується за відкритим акціонерним товариством «Луганськмлин» як заборгованість перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років, заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості пені та будь-яких інших штрафних санкцій, суд фактично позбавить відповідача можливості виконання своїх функцій по здійсненню заходів з погашення податкового боргу, які знаходяться у його виключній компетенції, що є неприпустимим, а також позбавить права на звернення до суду та розгляд справи в адміністративному суді, чим порушить право на судовий захист, закріплене статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність у відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетними позичками для фінансування державного контракту за державними замовленнями 1995-1997 років, заборгованості згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року № 1003 та нарахованої у зв’язку з обліком вищезазначеної заборгованості пені та штрафних санкцій, є підставою для відмови податковому органу у задоволенні позову про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» вищезазначеної заборгованості, підставою для скасування податкових вимог, для скасування реєстрації податкової застави, для скасування рішення про продаж активів, що перебувають у податковій заставі, для скасування адміністративного арешту активів, у разі якщо такий позов буде подано або такі дії будуть вчинені відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 серпня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 серпня 2010 року.

Суддя Т.І. Чернявська